«День Соборності України»

22 січня 1918 року перший український парламент – Українська Центральна Рада – Четвертим універсалом проголосив незалежність Української Народної Республіки. Через рік – 22 січня 1919-го – на Софійській площі урочисто проголосили об’єднання Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки в єдину Українську державу.

“22 січня є другою за значенням датою після 24 серпня – Дня Незалежності України”, – говорить керівник наукового управління Українського інституту національної пам’яті Ярослав Файзулін.

Тоді, на одній з головних площ столиці України пролунали такі слова: «Віднині зливаються в одне віками відділені одна від одної частини України — Галичина, Буковина, Закарпаття і наддніпрянська Україна — в одну Велику Україну. Наповнилися відвічні мрії, для яких жили і за які вмирали кращі сини України. Віднині є тільки одна незалежна українська Народна Республіка. Віднині український народ, звільнений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об’єднати всі зусилля своїх синів для створення нероздільної незалежної Української Держави на добро і щастя українського народу».
21 січня 1990 року, в Україні понад мільйон людей, узявшись за руки, створили безперервний ланцюг від Києва до Львова. Український «Живий ланцюг» став однією з наймасовіших у тогочасній Центрально-Східній Європі акцій боротьби за свободу. Вже за рік Україна відновила свою незалежність.
Після урочистого проголошення злуки на Софійській площі відбувся молебень, а потім — військовий парад. Офіційний державний статус «День Соборності України» отримав у 1999 році.